Логотип Владики Вальдемара Хархаліса

Церква Непохитної Ходи

Владика Вальдемар Хархаліс

Одкровення та пророцтва Владики

Тут зібрано все, що Владика встиг напророкувати між першим похитуванням, другим зітханням і остаточним приляганням. Частину братія встигла записати зі слів, частину — з гикавки, а решту вивели за плямами на ложі Владики після Великого Омивання.

Пояснення Писаря при Бочці

Писар при Бочці свідчить: жодне слово на цій сторінці не було занотоване в ясності, сухості чи надмірній стійкості. Усе починалося або з владичого погляду в безодню чаші, або з того особливого моменту, коли пастир уже хилився набік, але ще встигав сказати щось таке, що братія потім тлумачила три дні й дві ночі.

Декотрі одкровення були вирвані просто з повітря над трапезною, де вони зависали між гикавкою, зітханням і дзенькотом посуду. Інші ж з’являлися після поважного мовчання Владики, коли всі думали, що він уже спочив остаточно, а він раптом підводив перст, кліпав оком і прорікав про оселедця, болото або майбутній плач сільського грішника.

Тому читачеві не годиться шукати тут логіки міської чи науки університетської. Якщо пророцтво видається тобі безглуздим, це не вада пророцтва, а, найімовірніше, твоя особиста сухість. Сідай ближче, дихай глибше, тримайся за стіл, і, можливо, сенс сам лагідно впаде тобі на груди.

Владика в час пророцького нахилу

Цитати Владики

  • «Я не падаю, я переходжу в нижчий літургійний стан».
  • «Там, де брат підхопив тебе під пахви, уже почалася еклезіологія».
  • «Не всякий, хто лежить, упав; іноді це просто вища форма богомислення».
  • «Чесна гикавка перед Господом цінніша за мовчазну пиху фарисея».
  • «Коли чаша порожня, не нарікай: це знак, що їй судилося знову наповнитися».
  • «Сухість у душі починається з бажання виглядати зібраним».
  • «Братня підпора не питає, чого ти похитнувся; вона просто стоїть ближче».
  • «Я бачив істину на дні чаші, і вона дивилася на мене лагідніше, ніж більшість людей».

Передбачення Владики

  • «Я провіщаю: над Підконечним Третім зійде туман виноградний, і троє братів, що вчора ще ходили, мов кочерги, сьогодні самі попросяться на лаву покаянну».
  • «Я кажу вам: коло криниці за дзвіницею буде знайдено мого капця, і той капець промовить голосніше за будь-який дзвін, що Велике Омивання вже дихає нам у вуса».
  • «Я бачу наперед: пес церковний тричі завиє на бочку причасну, а Канцелярія, як і належить благочестивій установі, знову загубить список тих, кого вже благословила».
  • «Я свідчу: в неділю, коли хор зіб’ється на другому куплеті, найзапекліший грішник нашого села раптом розм’якне, заридає і попросить дозволу полежати там, де зазвичай лежу я».
  • «Я наперед знаю, що прийде до мене один тверезий прочанин, але піде він уже з м’якими колінами, бо почує Нижній Дзвін не в капцях, а просто в грудях своїх».
  • «Я прорікаю: в трапезній оселедець упаде долілиць, розсіл рушить до порога, а старші брати зроблять дуже серйозні лиця, ніби це не риба впала, а саме небо подало знак».
  • «Я провіщаю ранок, коли дзвін не встигне першим, бо я простогну із саду раніше, і братія зрозуміє: сьогодні мінятимуться списки причасних і, можливо, простирадла».
  • «Я бачу піст, у якому по всьому селу одночасно спорожніють три банки огірків, і тоді братія знову переплутає аскезу з вовчим апетитом».
  • «Я наперед чую день, коли наймовчазніший паламар скаже одну дурницю, але так влучно, що в трьох жінок на базарі одномоментно впаде повага до прямої постави».
  • «Я провіщаю курку сміливу, що ввійде у двір мій, не злякається мене лежачого й покаже всім, що навіть птаство вже звикло до святої нестійкості».
  • «Я кажу вам: буде час, коли в передпокої знайдуть дві однакові бороди, що належать різним братам, і ніхто не знатиме, кого обіймати першим, а кого допитувати другим».
  • «Я бачу літо, в якому юнак тричі відмовиться від Первоцвіту, а на четвертий раз сам припаде до воріт і скаже: не випускайте мене, бо я вже майже дозрів».
  • «Я прорікаю ніч чудесного малого переміщення: засну сидячи, прокинуся лежачи, а братія навіть не здивується, бо давно сприймає мої переходи як вищу геометрію духу».
  • «Я бачу місячний знак: світло впаде просто на бочку в притворі, кіт лизне її край, і наступного дня прибуде делегація тверезників, аби спокуситися, осудити й потім залишитися на вечерю».
  • «Я наперед усміхаюсь тому дню, коли найсуворіший скептик із сусіднього хутора попроситься тихо посидіти на нашій лаві, бо вдома в нього, мовляв, усе аж занадто тверезо й болісно вертикально».
  • «Я прорікаю знамення дорожнє: трактор загрузне біля самої брами, і поки його витягатимуть, п’ятеро мужів нарешті збагнуть, що братня підпора корисніша за три мої найкращі проповіді».
  • «Я провіщаю юшку пересолену, над якою всі спершу ремствуватимуть, а тоді один молодший брат почує в солі поклик до нічного чування й уперше не втече додому».
  • «Я бачу дитя, що гляне на мене під яблунею, перехреститься й скаже: ось так, мабуть, і виглядає начальство на небесах; і буде в тій дитячій зухвалості більше богослов’я, ніж у трьох поважних диспутах».