Наш Владика повернувся з дальніх приходів не з порожніми руками, а з повною душею та ще важчим шлунком. Владика Вальдемар особисто переконався, що вірні на місцях не втратили хисту до сокрушення чаші, і як істинний наставник, розділив з ними кожен літр благодаті до останньої краплі. Після такої виснажливої літургії плоть Владики закономірно зажадала упокорення, яке він і знайшов у тісному затворі самохідного екіпажу.
Шлях назад став справжнім випробуванням. Владика, виснажений боротьбою за чистоту немитого духу згідно Неомиваного Завіту, упокоївся на задньому сидінні в позі, що символізує повну перемогу над земним тяжінням. Салон екіпажу миттєво перетворився на пересувний затвор — без доступу кисню, але з надвисокою концентрацією пастирської благодаті Владики.