Це був затвор, гідний перших пророків. Владика Вальдемар вийшов із триденного молитовного лежання, яке проходило прямо на підлозі його резиденції. Кожна порожня судина, що вкриває підлогу товстим шаром скляної благодаті, — це відпрацьована гільза у війні проти тверезої облуди. Владика особисто прийняв на себе весь удар, аби жоден вірний не залишився сам на сам із повною судиною.
Владика принципово відмовився від ліжка та інших мирських вигод, обравши шлях «нижнього споглядання». Він перетворив підлогу на святилище, де бруд із доріг змішався з пролитими краплями нерозбавленого, створюючи вид творіння істинної віри. Кожна судина, що лежить поруч із Владикою, є свідком його тріумфу: він не просто причащався — він запечатував дух хмелю у собі як у пастці.