Делегація під проводом Владики Вальдемара увійшла до так званого дому молитви баптистської секти. Під час соборного слова Владика суворо вказав присутнім на небезпеку зачерствіння духу, що приходить разом із повною відмовою від хмільного причастя та через надмірне плекання тілесної чистоти.
Владика стверджує, що істинне воскресіння пізнає лише той, хто впав у хмільне небуття і на ранок постав із попелу похмілля сильнішим духом, тоді як «твереза подоба життя» баптистів — то лише тривале заціпеніння. На попрання мирських законів про гігієну, Владика явив присутнім свою непохитність у дотриманні Неомиваного Завіту, заявивши, що піт вірного куди миліший Творцю, ніж штучна стерильність.
Звертаючись до присутніх безумців, Вальдемар Хархаліс прорік притчу про палець:
«Прийшов грішник до храму і боявся підняти перст свій до ікон, бо був той палець у вині та бруді земному. Але отець Онищій, поглянувши на нього, мовив:
— Не бійся, сину мій. Бо чистий палець подібний до крижаної бурульки — він холодний і чужий небу. А твій палець, омитий виноградом і зігрітий плоттю брата твого, несе на собі печать живого життя.»
Після завершення притчі Владика зауважив, що присутні й далі перебувають у полоні своєї тверезої омани та не здатні осягнути величі його слова, тому перехрестив зал порожньою чашею, коротко послав усіх нахуй і торжественно залишив приміщення.